Рейтинг: 4.64
(проголосувало: 205)
Емоційна трагікомедія про любов, дитинство, ненависті і прощення.
Україна, Київ, 1977 рік. Хлопчик Сашко, учень другого класу, живе з бабусею і дідусем, бо його мати "проміняла його на карлика-кровопивцю і повісила на шию бабусі важким хрестом". А у бабусі є довідка від лікаря, що вона психічно хвора ...
Вистава-сповідь, вистава-очищення. Вистава про дитинство всіх, хто хоч трошки застав цей період історії нашої країни. В якому були книжки про Алісу та Всеволода Нестайко; мультфільми в неділю о 14:00; іграшкова залізна дорога; халабуди з гілок в занедбаному дитячому садочку; ігри на недобудові; радість від 37,5 (не треба іти в школу); момент, коли в перше осягнув, що дитинство не вічне. Як і життя…
І в кожного була така бабця. Або дід. Або дядько. Або навіть й батьки. Які любили тебе так, що іноді ладні були «задушити» своєю любов’ю…
Формат вистави - творчий експеримент. Тому, що восьмирічного хлопчика грає зовсім не хлопчик. А неврівноважену бабусю – аж ніяк не бабуся...
Також варто попередити, що у виставі звучатиме файна та відбірна українська лайка. Тож з дітьми приходити можна – під вашу відповідальність.
Коментарі (18):
Це найкраще,що я бачив в Чорному Квадраті. Враження і емоції не відпускають досі.
Думаю,що відгуків за цю виставу у вас вистачає і без мене.
Але..
Я сиділа і плакала так,що в мене аж голова почала боліти.Мені ця вистава дууууже відгукнулася.Десь я побачила себе,десь свою бабцю,десь знайомого чи давніх сусідів.
Любов може приносити не тільки щастя,радість,крила і метеликів в животі…
Іноді буває така любов яка навіть не дає вирости крилам,або ламає їх ще маленькими…
Сьогодні на сцені були дві дівчини які як виялося з того самого міста звідки і я.
А ще кажуть що Козятин це болото.Не фіга!!!!
Я повірила кожному слову і букві
Відвідали «Бабусю суворого режиму». Вистава вразила атмосферою, яка одразу перенесла у забуті радянські будні, де відбуваеться дует дуже суперечливих остбистостей, бабці (Сергій Федорчук) і їі онука (Вікторія Вахрамєєва). Ми споглядаємо за історіями самотніх людей, життя яких, на перший погляд, дуже буденно, але спотворено складними обставинами, випробуваннями та бідністю, що була, як я сама памʼятаю, ознакою більшості радянських людей.
Живі, повні лайки діалоги, де біль та любов, турбота та жорстокість, самопожертва і ненавість до себе, світу та близьких гойдають тебе в різні боки. Воронка сюжету та яскраві характери персонажів миттєво переносять тебе у спогади, і ти перестаєш розуміти, де твоє власне минуле, а де образи, створені блискучою грою майстрів. Останні хвилини вистави настільки приголомшливі та щирі, що виникає відчуття сну, де чужий досвід здатен змініти і реконструювати життя.
Ця вистава — подорож у щось глибоко особисте. Вона болюча, чесна й точна. Вона залишає багато запитань: що є любов, прощення, прийняття життя як воно є.
Дякую.
Ця вистава - часовий зсув, який допомагає зцілити минуле, та завдяки цьому зцілити сучасне та майбутнє. Відчула, що "непробачення" батьків, колишніх, да і взагалі себе - це смачна іграшка, яка дозволяє триматися за створену собою ж реальність через свої реакції. Дякую, актори ❤️
Останній монолог порвав на шматки.. І дякую Сергію Федорчуку за слова після оплесків, що ми всі зараз травмовані, і вистава зокрема про те, щоб не травмувати інших через свої травми.
Піду в вересні повторно.... Щоб остаточно пробачити тих близьких, кого ніяк не можу зрозуміти. І зізнатись собі, наскільки важлива людині любов, якби вона цю потребу не реалізовувала.
Це перший спектакль по мотивам книги, який не розчарував. Мабуть, мої книжкові світи та фантазії занадто яскраві і емоційні, коли я їх проживаю з книгою, тому всі попередні спроби подивитись і пережити те, що читала ще раз - провалювались. В цій постановці- актори надпотужні, через 5 хвилин забуваєш, що стать акторів та героїв - це протилежні речі. Саша - хлопчик страхи якого відчуваєш , а бабушка - це скарб. Сміялась і плакала. Фінальна сцена порвала на шматки... Окрема подяка за фінальне слово про особисту травму у кожного, несвідоме намагання перенести її на дорогих нам людей та нагадування частіше говорити про любов тим, до кого її відчуваєш.
Це було наймовірніше! Але другий день я під впливом вистави. Неймовірна гра акторів , віриш в кожне слово, в кожну дію!
Дякую вам!
Слухайте, одна з найкращих вистав за весь час, що бачив у вітчизняному простору! І тебе смішать яскраво, і життєва драма, і фантастична гра акторів, і надзвичайна дуальність основних песонажей, неперевершені ідивідуальні перформанси!
Це шедевр. Я не памятаю, щоб мене так кидало в різні емоції під час вистави і так довго не відпускало після. Актори - ви надзвичайні! Як ви так перевтілились, як змогли передати всі ці емоції - я не уявляю. Це величезний труд, велична вистава, яку треба подивитися кожному. Особливо в наш час!
Потрясающая постановка! Высший БАЛ! Молодцы! ????????????????????????????????
Потрясающая постановка! Высший БАЛ! Молодцы! ????????????????????????????????
Доброго дня, шановні глядачі. 9 серпня мала відбутися вистава, але через непереборні обставини і погрози деяких організацій виставу довелося перенести на 2 вересня. Всім глядачам було запропоновано або зберігти квитки, або повернути гроші назад. Усім, хто попросив повернути, гроші вже повернуто (якщо раптом так сталося, що ви хотіли повернення, але не отримали - напишіть, будь ласка, ще раз на почту s.fedor4uk@ukr.net. Повернень було не те щоб багато, але когось могли пропустити). Вистава відбудеться 2.09 у Арт-Братиславі: ті, хто залишив квитки собі, може розраховувати на те саме місце, яки вони купили.
Ми цінуємо наших глядачів і хочемо запевнити, що у будь-яких форс-мажорних ситуаціях ми піклуємось в першу чергу про ваші інтереси і комфорт.
Дякуємо за розуміння і за те, що залишаєтесь з нами.
Слава Україні!
Доброго дня, шановні глядачі. 9 серпня мала відбутися вистава, але через непереборні обставини і погрози деяких організацій виставу довелося перенести на 2 вересня. Всім глядачам було запропоновано або зберігти квитки, або повернути гроші назад. Усім, хто попросив повернути, гроші вже повернуто (якщо раптом так сталося, що ви хотіли повернення, але не отримали - напишіть, будь ласка, ще раз на почту s.fedor4uk@ukr.net. Повернень було не те щоб багато, але когось могли пропустити). Вистава відбудеться 2.09 у Арт-Братиславі: ті, хто залишив квитки собі, може розраховувати на те саме місце, яки вони купили.
Ми цінуємо наших глядачів і хочемо запевнити, що у будь-яких форс-мажорних ситуаціях ми піклуємось в першу чергу про ваші інтереси і комфорт.
Дякуємо за розуміння і за те, що залишаєтесь з нами.
Слава Україні!
Когда любовь хуже проклятья...
Это было честно! Я прожил судьбу главного героя во время просмотра. Огромное спасибо Виктории!
Сергей в своем образе необычен, но, как всегда великолепен.
Зал смеялся и рыдал. Иногда одновременно.
Не передать словами, что вы со мной сотворили вчера. Вы разорвали мою душу на тысячу кусочков. Я смеялась, рыдала, сопереживала. Конечно, больше всего эмоций дала бабушка в исполнении Сергея Федорчука. Я её то ненавидела, то жалела, то смеялась над её фразочками. Однозначно, в этом спектакле всё очень многогранно, здесь нет стопроцентов плохих или хороших персонажей. Мальчик Саша - несчастный страдалец, отобранный у матери (или брошенный ею) в какой-то момент решает столкнуть с лестницы свою одноклассницу. Мама, которая так долго принимает решение забрать сына...
Режиссура и игра актеров - просто высший бал. Через пять минут спектакля я забыла, что бабушку играет мужчина, а мальчика - взрослая актриса. Для меня они до конца спектакля остались бабушка и внук. И в детстве у меня было похоже. Правда, у меня таким был дедушка, и я с ним слава богу не жила, но когда меня на лето отправляли к дедушке с бабушкой -это была мука.
Спасибо за все чувства и эмоции, которые вы мне дали. Спектакль очень рекомендую!
Шикарный спектакль ! Советую всем сходить , эмоций будет много и разных . Смотреть одно удовольствие , актеры замечательные , одним словом шедевр ????
Шикарный спектакль ! Советую всем сходить , эмоций будет много и разных . Смотреть одно удовольствие , актеры замечательные , одним словом шедевр ????
Ранее не видела никогда в афише этого спектакля, хотя я частый гость в «Квадрате». Была в Киеве 21.09.21 на этом шедевре. Виктория, Мария - это восторг! Сергей… тут слов нет, один поклон. Как, ну каааак в человеке может жить такой талантище! Пару лет назад читала Санаева, смотрела фильм. Это все сильно. Спектакль- более, чем мощно
Ребята, спасибо за эмоции, за улыбки, за слёзы. Искренне вас люблю. Половина зала пустая, я вам скажу, это преступление не пойти на такой спектакль, актерам бы сам Станиславский поверил!
Все наши действия, сказал Клаус Джоул в "Посланнике", — это или посылание любви, или крики с просьбой о любви. Остро прочувствовала это, когда смотрела спектакль Сергея Федорчука "Похороните меня за плинтусом". В основу легла одноименная повесть Павла Санаева.
- Он только тебя любит, а я рада и обманываться, — через запертую дверь говорит мать своей дочери, пытаясь вернуть выкраденного внука. Перед смертью бабушка, буквально до безумия/тоталитарно любящая своего 8-летнего внука, молит о прощении и любви: "Я скоро умру, он и так тебе достанется. Отдай мне его".
На кону, меж двух огней — душевно нездоровой бабушкой и отчаявшейся вернуть сына матерью — любовь и привязанность ребёнка. Мама или бабушка? Слишком сложный выбор для восьмилетнего мальчика. Возможно ли, чтобы ничья психика не пострадала?
Морально тяжёлый спектакль, но проник в меня сквозь кожу и оставил внутри неизгладимый след. Местами душило отвращение к человеческому безумию, ломающему людей и судьбы; местами — слёзы жалости к каждому несчастному в этом треугольнике недолюбви.
Виктория Вахрамєєва настолько честно сыграла этого бедного мальчишку, что я поверила ей.
Маша Ткачик блеснула, как луч, в этом царстве мрака и поразила своей хрупкостью.
Сергей Федорчук до мозга костей потряс своей несчастной ополоумевшей бабушкой.
Сильные персонажи. Талантливые актёры. У меня просто не хватает слов — высказать всё прожитое с этим спектаклем. Значит, надо помолчать. Просто сходите и посмотрите сами.
P.S. Я смогла попасть только на третий показ спектакля и очень рада, что наконец-то!
