«пряма мова»

«Праздники закончились, но «Чёрный Квадрат» — это праздничное настроение, которое не заканчивается никогда. Знаете, до 2014 года у нас были грустные и трагические спектакли. Мы хотели быть похожи на Классические театры. А теперь не хотим… Во многих спектаклях остались душевные и лирические моменты, но в своей основе всегда лежит смех и лёгкость. Потому что в этом прохладном мире очень мало радости, а мы стараемся быть ею. Так что приходите, если Ваша душа требует света, юмора и позитива.
Ковидные ограничения никуда не делись, поэтому для посещения спектакля по-прежнему нужны сертификаты о вакцинации или тесты». Від художнього керівника Анатолія Нєйолова
 
Дві вистави, які ми граємо на Великій сцені тільки раз. (Раз на рік.)
21 січня - "Світло в кінці ліжка". Фантастична комедія в прямому і переносному сенсі. Любителі незвичайного знайдуть тут багато цікавого: інопланетян, роботів, мерців, злих духів і навіть Дарта Вейдера. Але, звичайно ж, головною є вічна тема відносин людини й телевізора, тобто, пардон, чоловіка і жінки.
22 січня – «Запрошення на Світанок». Дивовижна вистава, яка зіграна більш ніж сотню разів, і жодного разу на ній не було порожнього місця. Поєднання сміху і сліз, гумору і душевності - просто унікальне. (Це остання можливість побачити цю виставу в такому акторському складі. Кращі з кращіх…)

PS: У будь-який день і ніч – Ви завжди можете купити квитки, не виходячи з дому на сайті ticket.artkvadrat.com... І якщо у Вас є бажання використати 1000 грн єПідтримки - Ви можете зробити це онлайн разом з ЧК.

 
 

Поховайте мене за плінтусом

Найближчі покази:

30 січень 2022 года, 19:00 неділя г. Київ, ГАСТРОЛІ купити квитки


Рейтинг: 4.86

  (проголосувало: 57)

Потужна трагікомедія про любов, дитинство, ненависті й прощення.

СРСР, 1977 рік. Саша Савельєв, учень другого класу, живе з бабусею і дідусем, бо його мати "проміняла його на карлика-кровопийцу і повісила на шию бабусі важкою хрестягою". А у бабусі є довідка від лікаря, що вона психічно хвора ...

Вистава за мотивами культової повісті Павла Санаєва «Поховайте мене за плінтусом». А особливість цієї повісті в тому, що вона автобіографічна. І деякі дійові особи вам будуть прекрасно знайомі. За цією повістю в 2008 році був знятий фільм. Але, навіть якщо ви його дивилися, прийти на виставу варто незалежно від того, сподобався він вам чи ні: автори вистави пропонують своє трактування подій.

Формат вистави - творчий експеримент. Тому, що восьмирічного хлопчика буде грати не зовсім хлопчик ... А неврівноважену бабусю – аж ніяк не бабуся ... Також варто попередити, що у виставі може звучати ненормативна лексика.

У ролях: Вікторія Вахрамєєва, Сергій Федорчук, Марія Ткачик.

Коментарі (4):

Напишіть відгук...

Лиза 23:42 30.11.2021

Шикарный спектакль ! Советую всем сходить , эмоций будет много и разных . Смотреть одно удовольствие , актеры замечательные , одним словом шедевр ????

Лиза 23:42 30.11.2021

Шикарный спектакль ! Советую всем сходить , эмоций будет много и разных . Смотреть одно удовольствие , актеры замечательные , одним словом шедевр ????

Зритель 22:29 21.09.2021

Ранее не видела никогда в афише этого спектакля, хотя я частый гость в «Квадрате». Была в Киеве 21.09.21 на этом шедевре. Виктория, Мария - это восторг! Сергей… тут слов нет, один поклон. Как, ну каааак в человеке может жить такой талантище! Пару лет назад читала Санаева, смотрела фильм. Это все сильно. Спектакль- более, чем мощно
Ребята, спасибо за эмоции, за улыбки, за слёзы. Искренне вас люблю. Половина зала пустая, я вам скажу, это преступление не пойти на такой спектакль, актерам бы сам Станиславский поверил!

Лидия 11:36 23.02.2021

Все наши действия, сказал Клаус Джоул в "Посланнике", — это или посылание любви, или крики с просьбой о любви. Остро прочувствовала это, когда смотрела спектакль Сергея Федорчука "Похороните меня за плинтусом". В основу легла одноименная повесть Павла Санаева.
- Он только тебя любит, а я рада и обманываться, — через запертую дверь говорит мать своей дочери, пытаясь вернуть выкраденного внука. Перед смертью бабушка, буквально до безумия/тоталитарно любящая своего 8-летнего внука, молит о прощении и любви: "Я скоро умру, он и так тебе достанется. Отдай мне его".
На кону, меж двух огней — душевно нездоровой бабушкой и отчаявшейся вернуть сына матерью — любовь и привязанность ребёнка. Мама или бабушка? Слишком сложный выбор для восьмилетнего мальчика. Возможно ли, чтобы ничья психика не пострадала?
Морально тяжёлый спектакль, но проник в меня сквозь кожу и оставил внутри неизгладимый след. Местами душило отвращение к человеческому безумию, ломающему людей и судьбы; местами — слёзы жалости к каждому несчастному в этом треугольнике недолюбви.
Виктория Вахрамєєва настолько честно сыграла этого бедного мальчишку, что я поверила ей.
Маша Ткачик блеснула, как луч, в этом царстве мрака и поразила своей хрупкостью.
Сергей Федорчук до мозга костей потряс своей несчастной ополоумевшей бабушкой.
Сильные персонажи. Талантливые актёры. У меня просто не хватает слов — высказать всё прожитое с этим спектаклем. Значит, надо помолчать. Просто сходите и посмотрите сами.
P.S. Я смогла попасть только на третий показ спектакля и очень рада, что наконец-то!