Найближчі покази:
11 травня 2025 года, 18:30 неділя г. Київ,
Арт-Братислава
купити квитки
Рейтинг: 4.61
(проголосувало: 41)
Інтелектуальна комедія від метрів української фантастики Генрі Лайона Олді. Для тих, хто не знає – це всесвітньовідомий дует двох українських письменників Олега Ладиженського та Дмитра Громова.
Перед вами – дуже оригінальний погляд на потойбічне життя. Уявіть, що після смерті ви можете зайти в магазин і придбати собі «нове життя» за смаком. Що це буде: смокінг оперного співака, сукня світської левиці, халат хірурга? Але знайте: якщо грошей у вас небагато – доведеться пройтися по секонд-хендам.
Формат тотального проживання «Чорного Квадрату» у поєднанні з вишуканим текстом авторів «Герой має бути один» та «Шлях меча». Життєві діалоги, лінгвістичний оргазм, фірмовий гумор… І безліч корисних думок. Наприклад: а чи треба чекати смерті, щоб розпочати нове життя?
Режисер: Сергій Федорчук.
Коментарі (5):
Були на багатьох виставах ЧК. Все дуже подобається. Але ця вистава попала прямо в моє серденько! Навіть не знаш як далі будуть розвиватися події. Дуже нетипова, неповторна, цікава, є над чим подумати. Не кожному сподобається, не кожний зрозуміє суть цього сценарію.
Обожнюю ваші спектаклі, передивилися разом з друзями та родиною ледь не увесь репертуар. Проте ця вистава не найбільш вдала… Не викликала жодних емоцій. Ні суму, ні сміху. Відверто кажучи - багато чого не зрозуміло. Місцями навіть нудно. Гра акторів чудова, проте суть вистави дуже важко вловити. Глядачі сиділи майже мовчки. Хоча, зазвичай, зала бурно реагує під час ваших спектаклів.
Відвідали "Second hand". Як на мене, це дуже цікава, але водночас суперечлива вистава, з посиланнями на старі п'єси Сартра, і, що доволі неочікувано, авторства двух сучасних харківських драматургів Генрі Лайон Олді. Основну роль відіграє умовна кімната чистилища, де герої повинні обрати свою "наступну річ" - життя.
Образи, створені блискучою грою акторів, яскраві кожен сам по собі, але мені здалося, мало повʼязані один з одним. Це робить загальний сюжет більш хаотичним, бо розвивається він миттєво, а досить сюрреалістичні обставини постійно пропонують самостійно доконструйовувати історію. Питання «чи правильно я це розумію?»
не залишає ні на хвилину, та переслідує глядача аж до кінця. Наприклад, персонаж жінки здався мені не дуже переконливим, не об'ємним на фоні яскравих образів крамника Володимира Лікутіна і бандита Олексія Вансовського. Здається, герої використовують її як «інвентар» на сцені. Підсвідомо бажалося, щоб вона теж трансформувалася якось яскравіше, як наприкінці сталося з персонажами бандита і крамаря. Дуже сподобалася гра актора поліцейського, хоча здавалося, він не був однозначно послідовним, але мав море харизми та впевненої акторської майстерності.
У виставі було багато імпровізацій та спілкування акторів з глядачами, що додавало дійству легкості і гумору.
Для мене, безумовно одне: це дуже непроста постановка, яку можна споглядати на одному подиху, і яка може підняти багато цікавих і суперечливих питань, а також дуже гарячих дискусій після перегляду. А це вже подарунок та насолода.
Дякую.
Досить вдалий спосіб розповідати про потойбіччя у формі герметичного трилеру. Вистава за п’єсою кращих фантастів Європи 2006 р. харків’ян Г.Л. Олді, - вистачає і напруги, і конфлікту, і загробної інтриги. Єдине, в чому не мають сумніву відвідувачі магазину "Second Hand", це в тому, що вони померли.
Правила гри тут розкриті відразу: стара одежа – це чиєсь життя, яке можеш прожити в наступному переродженні як своє. Хоч рекетира, хоч майстра бойових єдиноборств, хоч вчительки української мови. Але одна річ – в одні руки. Не встигнеш підібрати під себе – застрягнеш в лімбо на митарства. В розподілі майбутніх доль гріхи та досягнення попереднього життя не враховується. Всі батоги та смаколики видаються випадково. У тому світі, як і на цьому, справедливість існує лише в людській уяві.
Крамар магазину (Володимир Лікутін) походить на майстра-гри, який навчає гравців механік потойбіччя. А "гравці" підбирають речі, приміряють їх, дізнаються ціну, пробують знайти гроші на краще життя, порушують власні принципи, щоб бути одягнутим доти, доки за ними проб’ють дзвони. Бо якщо в прижиттєвому світі цей дзвін означає кінець страждань, то в потойбічному – тільки початок.
Протистояння проходить між двох полюсів, ніби в тревел-шоу "Орел та решка". Хомо Дозяйка (Марія Дудар), - жінка, чиє буття пройшло біля плити, - не відчувала фінансового щастя як при житті, так і після нього. На протилежному полюсі - бандит-"підприємець" Блін Прикольно (Олексій Вансовський), фартовий в обох світах. Йому шиє костюм сам Версаче, а після дзвонів – червоні доріжки в Каннах та спалахи камер папараці… Але якщо в механіку квест-кімнати закладена неупереджена випадковість, то досить скоро вже Прикольно починає заздрити Дозяйці. І в колись любимого долею бізнесмена є всі шанси бути пійманим поліціянтом (Артем Келлер), як не при житті, так "по-лоховські" в посмертті.
За виставу дует Дозяйка та Прикольно проскачуть по всім сходинкам Кюблер-Росс: заперечення, гніву, торгу, відчаю й прийняття. Завдяки таланту акторів разом з ними на цих емоційних гірках проїдуться й глядачі. Для режисер Сергій Федорчук створив ідеальні умови: віддані грі актори, атмосферні декорації, строкаті, характерні костюми, виразні звукові та світлові ефекти. Один громоподібний дзвін чого вартий. А художнє рішення з людьми-маріонетками навіть згадували автори п’єси Г.Л. Олді на зустрічі після вистави. Не побоюсь припустити, що постановка Сергій Федорчука заглиблює первинний текст, - навіть на рівні діалогів, - надає йому об’єму, збільшує можливість інтерпретацій.
Але не обійдусь без ложки власної смаківщини. «Чорний Квадрат» славиться фірмовою "дорослою" комедійно-еротоманською специфікою. І тому у виставі не обійшлося без характерних для цього напрямку жартів. Чи слушний такий гумор у філософській, хоч і комедійній, п’єсі? З точки зору прихильників "Чорного квадрату" - а як без цього?! З точку зору прихильників глибокої фантастики Г.Л. Олді - не все так одностайно.
Та смаківщина на те й смаківщина, щоб мати простір для обговорення. Театр має бути різним, головне, щоб не скучним. В "Second Hand" вистачає і драйву, і ліризму, і якісної акторської гри, і нетривіальних художніх рішень, а також гумору й переживань. Те, що відбувається на сцені, заряджає глядача на емоції. При цьому примарна комедійна легкість ніяк не зменшує глибини історії. Це старий трюк розповідати про смерть з посмішкою. Тоді страх не заважає бачити змісти та вивчати правила хардкорної квест-кімнати на ім’я "Життя".
Вау! Приємно, що ви взялись за творчість моїх улюблених письменників! Вже взяв квитки!
