Рейтинг: 4.02
(проголосовало: 883)
"Босиком по Луне" - полностью авторский спектакль Славы Никонорова, сотворенный весною 2018 года.
Слава: «Я мечтал создать зрелище, которое я сам бы хотел лицезреть, кем бы я ни был бы – домохозяйкой с Дарницы или программистом с Печерска. И я создал нечто такое, на что теперь могу смотреть только изнутри».
Это необычный, иногда очень смешной, иногда очень грустный спектакль об обычных вещах: о любви к женщине, о страхе одиночества и о триумфе веры. Каждый из нас переживал и переживает прямо сейчас нечто подобное или совсем противоположное.
И хоть в каждый момент действия «Босиком по Луне» абсолютно разный, но неизменно остается ярким и пышным, как праздник, который всегда с тобой.
Из отзывов зрителей:
«… Такое обилие сценографических, технических и режиссерских решений впечатляет. Вот такого в Черном Квадрате еще не было.»
«… Ну я смотрела на одном дыхании... А что, были кому не понравилось?....»
«… Все время было очень смешно и неожиданно, а в конце хотелось плакать. И я плакала.»
"Чтобы составить свое впечатление, надо сходить." (с) Слава Никоноров
Комментарии (15):
Найкраща вистава з усіх що нам довелося побачити. Мені здається немає людини яка залишиться байдужою. Слава просто неймовірний, ціла планета. 2 години пролетіли як одна мить. Я піду ще раз. Враження тримає декілька днів. Рекомендую 100000% це обов'язково варто побачити
Слава, one love ❤️
Другу добу знаходжусь під враженням. Розтягую задоволення, обережно, без поспіху, смакуючи спогади від перегляду. Одна тільки думка про те, що колись цей присмак зникне або залишиться у спогадах, як картинка поганої якості, лякає.
Після перегляду не поспішала додому. Хотілося ще трішочки побути у фльорі невагомості Місяця.
Вдома розповіла чоловіку сюжет, знов пережила цей екстаз і з жахіттям усвідомила, якої можливості його позбавила. Коли ти більше години малюєш картину , а в кінці додаєш деталь, яка геть змінює все.
Тепер я знаю, як це Босоніж по Місяцю, чого і вам бажаю!
Це було щось неймовірне!! Ніколи не думала, що один актор на сцені може зробити аж стільки перевтілень, як все продумано до дрібниць, світло - все було просто неперевершено!! Цю виставу необхідно побачити
Вперше за дуже довгий час, сходила в театр і потрапила на цю виставу, мені подарували квитки зі словами «В Квадраті завжди весело та можна буде пореготати».
На початку вистави нас попередили що буде лише один актор, що здалось дуже дивним, але діватися вже було нема куди і ми залишились :)
Це було неймовірно. Тільки но в тебе на очах сльози, від життєвості цієї ситуації, як ось їх перетворили на посмішку.
Стільки емоцій за 2 години. Ніби в кожній сцені можна знайти щось про себе і для себе. Подумати та обговорити після. Йти додому загадково посміхаючись.
Рекомендую від усієї душі.
Дійсно, щоб скласти своє враження - треба сходити на виставу! Це було вражаюче...! Для тих, хто любить твори з підтекстом "задуматись"! Складна, багатогранна і різнохарактерна вистава. Це наче про елементарні речі мирського буття: самотність, кохання, душевні рани, жага до життя і самозцілення! Смієшся, сумуєш, думаєш, відчуваєш, співчуваєш, знов смієшся, плачеш ...це те, що відбувається під час перегляду вистави.... Слава - неймовірно талановитий актор з дуже чутливою душею! Однозначну раджу для перегляду!
Ця вистава - гра одного актора, де підняті питання, мабуть, мільйонів. Тут самотність переплітається з відчайдушним поривом до боротьби, жагою до життя, життя заради життя. Людина - багате і неповторне створіння, яка відкривається у кожному своєму діянні, думці, новій історії і я дуже вдячна Славі за вміння передати такі прості, але важливі речі. Кінець глибоко вразив, дякую за можливість насолодитися цим!
Глибоко! Чуттєво! Неповторно!
В кожного з нас є темна сторона "власного Місяця", яку ми ретельно приховуємо чи просто не показуємо тим, хто нас оточує чи в колі тих, яких ми знаходимося.
Свою собаку ми теж міцно тримаємо разом з Місяцем на різної довжини повідку ... Повідку, довжиною в життя... Життя сповнене сенсу заради самого життя. Ми ніколи не зникнемо безслідно з нього, ми знову будемо жити жити у Всесвіті... Хоча б маленькою зіркою високому небі, яке ніколи не буде таким чарівним і безмежним без кожного з нас тут на Землі, і там - високо, ближче до сонця. Не варто боятися жити, не потрібно полохатися смерті...
Допоки зранку Бог будить тебе, ти під його захистом ...
Ти завжди потрібен. Ніщо не даремно.
10 баллов из 10. Почему-то не попала на звездочки "оцінити" и, кажется, что я случайно поставила низкую оценку. Слава- гениален. И режиссура его, и сценарий его, и 2 часа превосходного актерского искусства. Молниеносные перевоплощения. Сейчас - улыбки и смех у зрителя, а через - секунду - уже наворачиваются слезы. Про жизнь, про разную, где-то с болью , где-то с укором, где-то с сарказмом, но искренне и до глубины души. Обязательно пойду еще раз насладиться...
Самый светлый, самый трогательный, самый пронзительный! Этот спектакль нужно увидеть каждому! Благодарю "Квадрат" за то, что этот театр лечит душу!
добрый день! не вижу в афише следующего спектакля после 9.12.19. уточните дату, пожалуйста. спасибо. очень хочу побывать ))))
Спектакль на котором снимаешь маску и становишься собой настоящим. Спектакль где смех и слезы идут из глубины души. Спектакль с которого уносишь фрагменты, а потом с улыбкой вспоминаешь (привидение-это восторг!)
Спасибо Вячеславу за идею и невероятное воплощение!
Привидение вспоминаю с улыбкой
Жизнь – это как поход в Диснейленд с отцом, который спешит на футбол.
Потрясающе, волшебно, изысканно, настоящее Искусство. Весь спектакль как сон, яркий, нелепый, странный, безумный, страшный, смешной и грустный.
Я впервые заплакала на спектакле. Не просто увлажнив глаза, такое случалось и ранее, нет, слезы лились ручьем, и лишь сидячее положение спасало от того, чтобы они не затекли в уши... Невероятное очищение, исповедь перед самим собой, молитва, которую хочется шептать, кричать, всхлипывать...
По рукам?
Потрясающий спектакль!!! Он как прикоснуться к себе маленькому.
К настоящему, радостному, грустному, напуганному, смелому, ищущему, чистому. Прикоснуться к своим первым мечтам, к своему знакомству с миром и его составляющими. Как любовь на кончиках пальцев. Тонко, глубоко, про ВАЖНОЕ. А отсылки, метафоры, оформление, содержание....его всенепременно надо смотреть несколько раз. невозможность запомнить каждую деталь и запечатлеть просто заставляет рыдать и восхищенно грызть локти. Что ещё надо знать об этом спектакле? Автор, режиссер и актер - талантливый Слава Никоноров.
В общем, сама себе завидую, что увижу его снова
Я счастлива, что есть люди, которые являют собой культурный код нашей нации.
Искусство – это попадание во время, - говорят знающие. Спектакль Славы Никонорова «Босиком по Луне» - был не просто попаданием во время, а попаданием в каждого, кто подарил себе эти два часа времени.
Слава, спасибо Тебе.
Благодаря Тебе, у нас у всех есть шанс.
Если вы хоть немного себе интересны - сходите на этот спектакль.
С нетерпением жду! Уверена, будет интересно. Думаю, со мной согласятся многие зрители - Вячеслав очень необычный человек, яркий актер, глубокая личность.
